Сьогодні органам державної влади й управління з метою оптимізації своєї діяльності  необхідна  підтримка  громадськості, ефективний  зворотний  зв'язок  між  державою та суспільством. У межах   вирішення  цього генерального завдання  особливої актуальності набуває використання засобів, методів, прийомів та процедур інноваційної для України соціально-культурної технології "паблік рілейшнз"- зв'язки з громадськістю -, спрямованих на забезпечення діалогових відносин між державою та її громадянами, урахування та цілеспрямоване  формування громадської думки, стимулювання громадянської активності, підвищення  авторитету  та  довіри до органів  державної  влади  й  управління.  Актуалізація  комунікативного  аспекту становить важливий напрям підвищення   ефективності   державного  управління.

Слід  визнати, що в Україні продовжує залишатися невирішеною проблема підготовки спеціалістів-професіоналів у сфері "паблік рілейшнз" (ПР) в органах  державного  управління, відсутні  повноцінні  навчальні  програми та підручники, в яких би глибоко висвітлювались концептуально-категоріальні і технологічні основи ПР як важливої теоретико-прикладної   складової  процесу  державного управління. Тому сьогодні надзвичайно важливо дослідити функціональний статус зв'язків з громадськістю  як  комунікативний аспект державно-управлінської  діяльності в умовах   системної  трансформації   українського   суспільства,  що  є  корисним  та  своєчасним  в осмисленні  глибинних механізмів  руху  до  нового  соціального,  технологічного і   духовно-культурного   стану  суспільства.

Актуальність теми  дослідження.  Аналіз  показує, що тема дисертації мало досліджена  в Україні, тому  що  ПР- зв'язки   з  громадскістю - як  спеціальний  і  фаховий  інститут  ще  не сформований. 

На  Заході  ПР - це розвинута науково-прикладна  дисципліна. Фаховою діяльністю там займаються вже декілька  десятиліть, тому  що  наука  і  мистецтво встановлення  контактів і підтримка  добрих  стосунків  з громадськістю набувають сенсу  лише в умовах демократичного суспільства.  Аналізуючи й узагальнюючи світовий  досвід   у  сфері  теорії  та  практики   ПР необхідно  звернутися  до американського  досвіду як найбільш інституціонально  розвинутого   в цій  галузі.  Вагомий  внесок в  розвиток  теорії і практики  ПР і реклами  в США внесли: Е.Бернайз,  Д.Грюніг,  Р.Харлоу,  С. Катліб,  А.Сентер,  Г.Брум,   Д.Доті,  Дж.Бергер,  Л.Кортленд, І.Сендідж, В.Фрайбургер, К.Ротцол, Дж.Бернет,  С.Маріарті,  Ф.Котлер,  Е.МакКарті  й  іншi.

Серед  американських спеціалістів немає спільної думки у теоретичному визначенні ПР-діяльності, що свідчить про важливість дослідження цієї  проблематики.  Необхідно  визнати,  що західні посібники,  які з'явились на нашому ринку,  були  написані  понад  10  років  тому  і  базуються  на  досвіді, який  не завжди  є  актуальим до застосування в нашій   дійсності.  Проте  вивчення  сучасного західного  досвіду  відіграє, в певній мірі, позитивну роль при використанні з західного  інструментарію  всього  того,  що  має  загальнонаукове  значення.

 Розвиток промисловості, недосконалість транспортних засобів, надмірне ущільнення забудови, нераціональне використання природних ресурсів, незначне фінансування на сучасному етапі природоохоронних програм - все це негативно вплинуло на навколишнє середовище і призвело до екологічної кризи. Не дивлячись на погіршення екологічної ситуації, урбанізація не припиняється, а, навпаки, прогресує.

            Урбанізація - це соціальне явище, так як місто є наслідком суспільного розвитку і цивілізації нації. Місто - це невелика автономна екогеосистема, що являє собою відкриту систему, елементи якої пов'язані між собою і з зовнішнім середовищем потоками енергії, речовини та інформації. Місто використовує природні ресурси у вигляді викопного палива, їжі, води, а також інформаційних ресурсів, що надходять ззовні. Результат функціонування міської системи проявляється не тільки у виробництві матеріальних і духовних цінностей, але і в накопиченні та викиді відходів, що є забруднювачами навколишнього природного середовища і негативно впливають на стан здоров'я людей.

            Стан і стійкість урбосистеми, включаючи її здатність до само-очищення, залежить від розмірів міської території і її особливостей (характеру ландшафту, міської забудови, наявності відкритих просторів, водойм, зелених насаджень, кліматичних умов, кількості забруднень, що надходять).

            У міських поселеннях перетворення природно-територіальних комплексів досягає свого максимального рівня. Земна поверхня в місцях розміщення житлово-промислових агломерацій, а разом з нею і речовинно-енергетичні потоки, зазнають змін в результаті процесів, які направлені на задоволення потреб людства.

            Не дивлячись на спільність рушійних сил, що змінюють земну поверхню в місцях проживання людей, територія будь-якого міста не є однорідною в ландшафтному відношенні. В різних зонах міста, які виділяють за основними видами землекористування, ступінь перетво-рення природних елементів і насиченість техногенними об'єктами різна.

            В умовах інтенсивного природокористування проведено дослід-ження еколого-гідрогеохімічних змін урбанізованих територій на прик-ладі м. Луцька.

            Стан житлово-промислових агломерацій в умовах техногенних навантажень характеризується багатогранністю антропогенних факторів, які є функцією господарської діяльності людини. Це досить актуальна проблема сьогодення, яка для умов реформування економіки України, має велике народногосподарське значення.

            Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

            Робота виконувалась згідно з держбюджетною тематикою кафед-ри екології та безпеки життєдіяльності Луцького державного технічного університету: "Охорона природних ресурсів Волині та їх раціональне використання" в 1996-2001 роках, а також співпрацею з державним управлінням екології та природних ресурсів у Волинській області.

            Мета і завдання досліджнення полягають у вивченні, аналізі та оцінці методики еколого-гідрогеохімічного дослідження урбанізованих територій для стабілізації і покращення умов життєдіяльності людей.

            Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- здійснити аналіз існуючих теоретико-методологічних розробок з даного питання;

- вивчити ступінь забруднення атмо-, літо- і гідросфери в умовах техногенного впливу;

- оцінити роль господарсько-екологічних передумов у форму-ванні сучасного екологічного стану житлово-промислових агломерацій;

- встановити закономірності динаміки сучасних гідрогеохімічних характеристик;

- з'ясувати вплив техногенних факторів на біотичні компоненти міських урбоекосистем;

- визначити екологічну значимість досліджуваних показників:

- провести еколого-географічне районування території м. Луцька.

 Актуальність дослідження зумовлюється загальними процесами національно-культурного відродження України, що відбуваються на сучасному етапі в умовах гострої ідеологічної боротьби, економічної кризи, невизначеності перспектив майбутнього, з одного боку, і пошуків можливостей побудови демократичної, суверенної держави - з другого. Останніми роками зростають глибокі соціальні суперечності, безробіття, збіднілість значної частини населення, ломка традиційної системи освіти і виховання. Змінюються форми власності, принципи державного управління, що в свою чергу впливає на структуру суспільства, характер суспільних відносин, соціальну сферу життєдіяльності людини. Відбуваються активні пошуки нової парадигми освіти, що знайшло відображення у Концепції національного виховання, розробленої на перспективу, де передбачено вирішення найрізноманітніших аспектів формування кожної дитини, як "унікальної особистості". Одне з важливих місць у даній Концепції відведено проблемам безпеки життя і діяльності підростаючого покоління. Враховуючи важливість даної проблеми, групою авторів за дорученням Міністерства освіти України (В.О.Кузнецов, В.А.Лук'янчиков, Н.В.Малишева, В.В.Мухін та ін.) розроблено проект Концепції освіти в напрямі "Безпека життя і діяльності людини", що викликано сучасним незадовільним станом безпеки людей в Україні.

            Безпека життєдіяльності людини - багатоаспектна проблема і вирішити її можна буде, якщо здійснювати підготовку самої людини до готовності її забезпечення ще з дитинства, що ставить перед освітою таке важливе завдання як підготовка у цьому напрямі педагогічних кадрів. Відсутність на даному етапі чітко визначених принципів організації такої роботи у вузах, підходів до підбору самого дидактичного матеріалу, вибору ефективних форм і методів роботи з майбутніми вчителями спонукає як науковців, так і педагогів-практиків звертатися до історичного досвіду, адже питання безпеки життя і діяльності людини завжди були серед тих, що привертали до себе увагу мислителів, практичних діячів.

            Особливий інтерес вони викликали в другій половині ХІХ та на початку ХХ століття. Зазначений період, як і сучасний, характеризувався ломкою традиційних виробничих процесів, форм життєдіяльності людини, суспільних відносин. Швидко мінявся світогляд людей, їх ціннісні орієнтири, система цінностей, ідеали. Серед багатьох проблем освітньо-виховного характеру педагогічну громадськість хвилювали і питання безпеки життєдіяльності людини - її фізичного і морального здоров'я, умов життя і праці, соціальної рівності. Ці проблеми знайшли своє відображення не лише у суто педагогічних працях видатних педагогів світового значення (О.Декролі, Дж.Дьюї, Г.Кершенштейнер, Г.Лай, Е.Мейман та ін.), вітчизняних педагогів (К.Вентцель, М.Корф, П.Лесгафт, М.І.Пирогов та ін.), але і в педагогічних поглядах таких українських просвітителів як П.А.Грабовський, М.М.Коцюбинський, Л.Українка, І.Я.Франко, та інших.