Завантаження. Будь ласка, почекайте...
|
Навігація
Наше опитування
Які інформаційні топіки, по-вашому, недостатньо висвітлені в мережі Internet?
Друзья
| Пошук
14 серпня 2009
Проблема науково обгрунтованого прогнозування соціально-економічного розвитку і окремих його складових була й залишається однією з найважливіших задач економічної науки. Але за останні роки знизилась увага до науково обгрунтованого економічного прогнозування як основи прийняття виважених і далекоглядних рішень. Водночас виникла нагальна потреба у перегляді деяких існуючих принципів економічного прогнозування зумовлена особливостями перехідного періоду, для якого характерним є невизначеність багатьох соціально-економічних процесів та орієнтирів розвитку. Ринок потребує особливого підходу до прогнозування обсягів виробництва та збуту, в основі якого, незалежно від виду продукції, перебуває попит кінцевого споживача. До того ж, в умовах невизначеності оточуючого (маркетингового) середовища, нестабільності основних ринків збуту продукції національних виробників, застосування традиційних методів прогнозування ринкового попиту не завжди є коректним. Необхідно розробити такі підходи, за допомогою яких, можливо було б враховувати невизначеність та нестабільність, що є можливими лише за умов використання комплексу різних методичних підходів і розробки на цій основі вірогідного прогнозу. Особливо це важливо для галузей виробництва, з яких країна має спеціалізацію, а підтримка їх – нагальна потреба життєздатності національної економіки. Однією з таких сфер є металургійна, і в її складі трубна галузь, як одна з небагатьох галузей промисловості, котра завдяки наявності великих сировинних ресурсів і замкнених технологічних циклів зберегла виробничі потужності щодо випуску кінцевої продукції. Важливість гірничо-металургійного комплексу для економіки України виявляється, насамперед, у зовнішньоекономічній сфері діяльності, так як експорт металопродукції перевищує третину загального експорту країни, а частка експорту труб у ньому становить 25 %. Водночас, чинники зовнішнього і внутрішнього ринку впливають на структуру виробництва та експорту металопродукції в напрямку підвищення долі продукції більш високого ступеню обробки, а саме: готових виробів з чорних металів таких, наприклад, як сталева трубна продукція. В той же час внутрішній та стратегічні зовнішні ринки збуту сталевих труб мають значний рівень невизначеності щодо української продукції. Ясно одне – споживач потребує якісно нового продукту. Тому вивчення особливостей формування попиту та його структури і застосування модифікованого інструментарію до аналізу й прогнозування ринку трубної продукції, виходячи з потреб ринку, сприятиме цілеспрямованій та ефективній структурній перебудові металургійного комплексу України. Особливо актуальними в цьому контексті виглядають проблеми визначення основних характеристик ринку металопродукції і, зокрема, сталевої трубної продукції, його чіткої сегментації, системного аналізу методів визначення потреб і прогнозування споживання сталевих труб. Теоретичні, методичні та практичні аспекти розробки економічних прогнозів досить докладно розглянуті у роботах відомих українських і російських вчених-економістів: Баранова Е.Ф., Гееца В.М, Гольцберга М.А., Гранберга О.Г., Дорогунцова С.І, Доброва Г.М., Єфімова О.М., Колотія В.М., Коссова В.В., Кредисова В.В., Лисичкіна В.О., Невелєва О.М., Новичкова Б.Ф., Романова А.М., Хруцького В.Є., Ямпольського С.М. та інших. Водночас ще недостатньо уваги приділено маркетингу товарів промислового призначення, тобто промисловому ринку та ринковим можливостям адаптації підприємства у своїй маркетинговій діяльності до особливостей ринку та питанням прогнозування формування попиту на товари промислового призначення у взаємозв’язку з формуванням попиту на споживчому ринку, а також їх системного зв’язку. Серед серйозних праць вітчизняних фахівців можемо назвати хіба що ряд робіт Войчака А.Л., Герасимчука В.Г., Павленка А.Ф., Старостіної А.О., Савельєва Є.В., Решетнікової І.В. Зв'язок роботи з планом науково-дослідних робіт полягає в тому, що тема і проблематика дисертаційного дослідження пов’язана з тематикою наукових досліджень, які здійснюються в ряді відомих наукових центрів країни. Ключові положення, методичні й аналітичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в науково-дослідній роботі “Дослідження та прогнозування ринку металопродукції”, що виконувалась при безпосередній участі автора в Українській академії зовнішньої торгівлі (№ 0197U000406 державної реєстрації) в 1997 році і прийняті до практичного використання замовником. 14 серпня 2009
Формування в Україні відкритої економіки ринкового типу посилює увагу суспільства до феномена підприємництва. Аналіз досвіду зарубіжних країн та сучасних тенденцій економічного прогресу показує, що саме підприємництво є одним з найбільш важливих чинників становлення та розвитку економіки з ринковим механізмом господарювання. Тому створення передумов щодо активізації підприємницької діяльності є необхідним для подолання кризи, забезпечення стабілізації та росту економіки. Проте сучасне економічне середовище в Україні не сприяє розвитку підприємництва. Більш за все гнітить підприємців важкий податковий прес, що призводить до таких негативних наслідків як спад ділової активності суб’єктів господарювання, тінізація економіки, відтік національних капіталів за кордон. Внаслідок цього зменшуються надходження до бюджету, зростає соціальна напруга в суспільстві. Необхідність вирішення названих проблем, у свою чергу, спонукає державу до введення нових податків, розширення бази справляння щодо діючих. Але за відсутності єдиної концепції розбудови податкової системи країни зміни податкового законодавства відбуваються хаотично, що, безумовно, загострює загальну невизначеність перехідної економіки і, відповідно, дестабілізує діяльність суб’єктів підприємництва. У зв’язку з цим дослідження проблеми оптимізації податкового регулювання діяльності суб’єктів підприємництва набуває особливого значення. Теоретичні засади розвитку підприємництва та його податкового регулю-вання сформульовано в роботах як зарубіжних, так і сучасних українських та російських вчених. На особливу увагу заслуговують роботи Блауга М., Ван Хорна Дж., Гриньової В.М., Гуреєва В.І, Дікань Л.В., Дороніної М.С., Корис-тіна О.Є., Князєва В.Г., Кучерявенко М.П., Мельника Д.Ю., Мілякова М.В., Опаріна В.М., Поддрьогіна А.М., Пушкарьової В.М., П’ятаченка Г.О., Самуе-льсона П., Стігліца Дж. Ю., Федосова В.М., Черника Д.Г., Черняка В.К., в яких знайшли відображення теоретичні підходи до проведення більш грунтовних досліджень в сфері податкового регулювання підприємницької діяльності. Специфічною особливістю сучасного етапу розвитку підприємництва в Україні є деяке його пожвавлення, обумовлене появою ознак подолання кризових явищ в економіці. Але названі процеси ще не набули бажаної стійкості. Збереження позитивних тенденцій можливе лише за умови проведення зваженої економічної, у тому числі податкової, політики, що потребує відповідного наукового забезпечення, зокрема, поглиблення досліджень в сфері податкового регулювання підприємницької діяльності. Слід зазначити, що стосовно певного кола принципових питань з цієї проблеми ще не знайдено прийнятних рішень відповідно до трансформаційної економіки. Так, потребує уточнення термінологія бізнесу; недостатньо чітко в економічній теорії сформульовано визначення функцій та елементів податку; відсутні роботи, які б містили комплексний розгляд впливу державного менеджменту податків на активність підприємницького середовища; потребують розробки методичні підходи до прогнозування загальних тенденцій державної податкової політики як бази для створення механізму регулювання ставки податку на прибуток підприємств, який спонукатиме підприємців до прийняття рішень щодо нарощування обсягів виробництва. 14 серпня 2009
Ринкові перетворення в Україні призвели до розвитку такого виду підприємницької діяльності як страхування на комерційній основі. Рівень розвитку страхування в країні характеризується співвідношенням між обсягом страхових премій та валовим внутрішнім продуктом. В Україні цей показник складає 0,76%. І хоча він значно менший, ніж в країнах з розвинутою економікою (8-10%), постсоціалістичних країнах (3-5,5%) та Росії (1,5%), темпи розвитку страхового ринку України залишаються високими. В 1998 році страховиками України було отримано 789,2 млн. грн. страхових платежів, що на 52% більше, ніж в попередньому році, та в 2,5 рази більше, ніж в 1996 році. Страхування є однією з небагатьох галузей економіки України, де в останні роки спостерігається постійне зростання обсягів наданих послуг. На сьогодні в Україні налічується близько 270 страхових компаній. Водночас фактором, що стримує розвиток страхового ринку в Україні, залишається неналежний рівень нормативно-правового забезпечення страхової діяльності. Потребують першочергового вирішення такі питання, як узгодження законодавчих актів зі страхування, упорядкування механізму державного регулювання страхового ринку, підвищення платоспроможності страховиків, розробка системи поступової адаптації національного законодавства до вимог міжнародного права в галузі страхування. Вдосконалення страхового законодавства і забезпечення суворого його дотримання – одні з головних завдань Програми розвитку вітчизняного страхового ринку, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 14 вересня 1998 року №1428. Пріоритетним її напрямком є удосконалення нормативної бази з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності в страхуванні. З переходом страхування на комерційні засади бухгалтери страхових компаній, за відсутності законодавчого забезпечення бухгалтерського обліку страхових операцій, здійснювали облік за методикою колишнього Держстраху або виходячи з власного практичного досвіду. Але в будь-якому випадку застосовувався єдиний підхід - пристосування діючої методології та плану рахунків, прийнятого за часів Радянського Союзу, до потреб страхової діяльності. В такому ж напрямку органом державного нагляду за страховою діяльністю періодично розроблялись рекомендації та інструкції з бухгалтерського обліку операцій страхування. Це в певній мірі сприяло врегулюванню порядку ведення бухгалтерського обліку в страховій діяльності. Однак єдина методологія обліку страхових операцій була відсутня. Не враховувалися особливості страхової діяльності, пов’язані з операціями з перестрахування, формуванням технічних резервів. Важлива роль в теоретичних розробках проблем методології, методики та організації обліку в страхових компаніях належить російським вченим, зокрема Харитонову С.В., Дубровіній Т.А., Рябікіну В.І., Вещуновій Н.Л., Фоміній Л.Ф. та іншим. Проблеми методології та організації обліку страхових операцій залишалися поза увагою і були предметом досліджень лише окремих вітчизняних економістів, зокрема Приходька В.С., Гаманкової О. О. та інших, що вивчали їх, виходячи з практичних потреб ведення обліку в страхуванні відповідно до чинного законодавства. Рівень теоретичної розробки зазначених проблем сьогодні не в повній мірі відповідає вимогам практики проведення страхових операцій, умовам, пов’язаним з переходом національної системи обліку та звітності на міжнародні стандарти. Потребують наукового обгрунтування теоретичні питання визначення структури активів, капіталу та зобов’язань страховика, процесів страхової діяльності, що впливають на методологію бухгалтерського обліку та порядок формування показників фінансової звітності в страхуванні. Теоретико-методологічне та практичне значення проблеми, недостатня її наукова розробка обумовили вибір теми дисертації, її логіко-структурну побудову, мету, завдання та напрямки дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження тісно пов’язане з науково-дослідними роботами, що проводяться в Київському національному економічному університеті на кафедрі бухгалтерського обліку та аудиту в промисловості, та є складовою теми “Організація та методологія обліку, аналізу і контролю в галузях народного господарства”, державний реєстраційний номер 0198 U 000785. Особисто автором були розроблені пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення страхової діяльності, бухгалтерського обліку страхових операцій, складу спеціалізованої звітності страховиків. Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обгрунтування концептуальних засад побудови бухгалтерського обліку страхової діяльності, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо вдосконалення діючої методики обліку страхових операцій та реалізації функцій фінансового контролю за діяльністю суб’єктів страхового ринку України на основі спеціалізованої фінансової звітності страховиків. 14 серпня 2009
В сучасних умовах, коли підсилення пріоритету інтересів споживачів в системі економічних відносин породжує агресивну конкуренцію за ринки збуту, однією з найважливіших передумов ефективного функціонування підприємств на цільовому ринку стає забезпечення конкурентних переваг в сфері збутової діяльності. Збут є завершальною стадією всієї виробничо-комерційної діяльності підприємств і виконує одну з найважливіших функцій, що забезпечує маркетингову орієнтацію підприємств - функцію зворотнього зв'язку. Тому пошук механізму і засобів удосконалення збутової діяльності, що буде спрямована, передусім, на збільшення обсягу збуту при повному задоволенні потреб споживачів є надто актуальним.
Питання організації збутової діяльності розглядалися в роботах ряду зарубіжних і вітчизняних маркетологів і економістів: Балабанової Л. В., Болта Дж. Г., Бурцева В. В., Вітта Ю., Дейяна А., Діхтля Є. Діксона П. Р., Залманової М. Є., Троадека А., Костоглодова Д. Д., Хершгена Х., Парцирної Т.М., Прокопенка М.Д., Пурліка В. М. Скотта Д. Г., Соловьйова Б. А, Еванса Дж., і ін. Разом з тим, у вітчизняній економічній літературі проблеми вдосконалення збутової діяльності в умовах маркетингової орієнтації не знайшли достатнього висвітлення, а зарубіжний досвід потребує грунтовної адаптації до сучасних умов господарювання в Україні. Надзвичайно мало уваги приділено проблемам забезпечення цільової орієнтації торговельних підприємств з урахуванням специфіки сучасної економіки, недостатньо дослідженим є механізм організації маркетингового аудиту збутової діяльності і формування конкурентних переваг за рахунок розробки і реалізації маркетингових стратегій в галузі збуту. Вітчизняні торговельні підприємства очікують науково обгрунтованих рекомендацій в галузі організації збуту на принципах маркетингу, які б забезпечували виживання підприємства, підвищення його конкурентоспроможності і здатності до саморозвитку. Отже, об’єктивна необхідність подальшого розвитку теоретичних та методично-прикладних засад формування ефективних систем збуту на вітчизняних підприємствах із урахуванням особливостей сучасних соціально-економічних умов господарювання визначає актуальність теми даної роботи, її цільову спрямованість і зміст. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з Концепцією розвитку внутрішньої торгівлі України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1449, і відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі за такими темами: Д-96-15 “Маркетинговий менеджмент” - наукове видання для підготовки студентів і магістрантів спеціальностей 7.050201 “Менеджмент організацій” та 7.050107 “Економіка підприємства”; Д-98-1 “Науково-методичні рекомендації щодо розробки корпоративної стратегії підприємства на основі SWOT-аналізу”. Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково обгрунтованих методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення збутової діяльності підприємств в умовах маркетингової орієнтації з позицій стратегічного управління . Досягнення поставленої в роботі мети забезпечувалось шляхом вирішення наступних задач: уточнення понять “збуту”, “збутової діяльності”, “збутової політики”, “збутового потенціалу”; виявлення сутності, специфіки, проблем та можливостей збутової діяльності торговельних підприємств різного рівня спеціалізації в умовах маркетингової орієнтації; визначення умов, які забезпечують стратегічне спрямування збутової діяльності підприємств; виявлення зовнішніх та внутрішніх ризиків збутової діяльності торговельних підприємств в умовах ринкової економіки; проведення дослідження покупців цільового ринку торговельних підприємств; розробка та обгрунтування методики діагностики збутового потенціалу торговельних підприємств та її здійснення; опрацювання моделі маркетингового аудиту системи збуту торговельних підприємств; визначення змісту основних напрямків удосконалення збутової діяльності торговельних підприємств на основі концепції STP - маркетингу; удосконалення методичних підходів щодо стратегічного управління збутовою діяльністю торговельних підприємств в умовах маркетингової орієнтації та розробка маркетингових стратегій в області збуту. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вирішено ряд недостатньо розроблених теоретичних та практичних проблем збутової діяльності торговельних підприємств в умовах маркетингової орієнтації. До наукових результатів, отриманих особисто автором відноситься наступне: дістав подальший розвиток понятійний апарат. Так, уточнені поняття: “збут”, “збутова діяльність”, “збутова політика”, “збутовий потенціал”; удосконалено класифікацію збутових цілей за такими ознаками: по пріоритетності, в залежності від способу вираження, по ролі в діяльності підприємства; вперше визначено і обгрунтовано умови, що забезпечують стратегічне спрямування збутової діяльності підприємств, провідною з яких є ефективна довгострокова маркетингова взаємодія підприємства з покупцями і бізнес-суб'єктами; дістав подальшого розвитку процес дослідження покупців, який охоплює наступні етапи: сегментація, вивчення попиту покупців, оцінка рівня задоволеності покупців, розробка профілю покупців; удосконалено методику маркетингового дослідження збутової діяльності на засадах комплексного і системного підходу; вперше розроблено комплексну систему збутового потенціалу підприємства (КСЗП), яка складається з часних систем: ресурсного забезпечення, управління і підтримки збутової діяльності; запропоновано методику діагностики збутового потенціалу підприємства, яка включає наступні етапи: аналіз структури збутового потенціалу, оцінка рівня використання збутового потенціалу, виявлення внутрішніх ключових факторів збутових ризиків і маркетингових можливостей підприємства в області збуту ; вперше визначено концепцію життєвого циклу цільового ринку (ЖЦЦР); сформульовано авторське визначення стадій ЖЦЦР: формування, прискорення зростання, уповільнення зростання, стабілізація, спад; визначено маркетингові детермінанти КСЗП підприємств у розрізі стадій життєвого циклу цільового ринку; розроблено методику вибору цільового ринку підприємства на основі оцінки привабливості ринкових сегментів і спроможності підприємства до ефективного функціонування в них; запропоновано модель маркетингового аудиту системи збуту, що складається з наступних елементів: блок маркетингового аудиту; об'єкт, методика аудирування; критерії ефективності функціонування об'єкту аудирування; визначено основні напрямки маркетингового аудиту: стратегічний, тактичний (організаційний, процедуральний) аудит і аудит прибутковості; удосконалено методику використання модифікованої матриці Бостонської консультаційної групи при аналізі товарного портфелю торговельних підприємств та АВС - XYZ–аналізу для оцінки прибутковості структурних підрозділів в галузі збуту; набули подальшого розвитку напрямки удосконалення збутової діяльності на основі концепції STP- маркетингу, яка грунтується на прийнятті та реалізації стратегічних рішень щодо сегментації, вибору цільового ринку та позиціювання; удосконалено методичні підходи щодо стратегічного управління збутовою діяльністю; запропоновано моделі маркетингових стратегій збуту: стратегії взаємовідносин з покупцями, стратегії управління збутовим потенціалом, стратегії управління збутовими ризиками. Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в розробці пропозицій щодо підвищення ефективності збутової діяльності підприємств різного масштабу та рівня спеціалізації, які діють на ринку непродовольчих товарів. 14 серпня 2009
В дев'яностих роках двадцятого сторіччя світові фінансові ринки зазнали таких криз, які завдали великих збитків не тільки валютно-фінансовому секторові, але й сектору реальної економіки. До цих наслідків можна додати і соціальні проблеми та часткове призупинення політичних та ринкових перетворень в країнах, де мали місце епіцентри фінансових криз. Відповідні інституційні органи всіх країн, які зазнали кризи, намагались спочатку самі, а потім і за допомогою світової спільноти та спеціалізованих закладів, як Міжнародний валютний фонд, усунути негативні наслідки, які починали виводити світовий фінансовий баланс із стану рівноваги. Знецінення валют в Мексиці, в Південно-східній Азії, в Росії та в Бразилії спричинило великої шкоди валютно-кредитній системі, внаслідок чого навіть потужні ринки Європи та Америки відчули на собі негативний вплив згаданих явищ. В даній роботі автор зосередився на вивченні фінансової кризи в Південно-східній Азії та на її впливі на формування Європейського валютного союзу. Якщо брати до уваги сьогоденну взаємозалежність країн та глобалізацію економічних процесів, то наслідки фінансової кризи в Південно-східній Азії мали місце і в країнах ЄС, де самі були певними різновидами регіональних криз. Тому дуже важливим є вивчення Азіатської моделі фінансової кризи та проведення аналізу її причин для того, щоб знайти шляхи усунення передумов їх виникнення у майбутньому та пом'якшення можливого негативного впливу на світове господарство. Вивчення проблеми фінансових криз набуло в останній час особливого значення, що стимулювало посилення співробітництва міжнародних урядових організацій та країн, які постраждали від швидкої девальвації власної валюти та стали неспроможними виплатити борги. Співробітники Міжнародного валютного фонду, інших спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй, професори провідних вищих навчальних закладів та урядовці, які на державному рівні зацікавлені попередити фінансові кризи, вивчають ці проблеми та аналізують чинники, яки призвели до непередбачуваних наслідків. В списку літератури, яка була використана для підготовки даної роботи, можна знайти підтвердження цим фактам. Все це дає підстави стверджувати про актуальність визначеної проблеми як для світового господарства, так і міжнародних економічних відносин. Що стосується Європейського Союзу, то кризові явища дали можливість зрозуміти, що на сучасному етапі економічного розвитку країни – члени ЄС досить сильно інтегровані з країнами-торгівельними партнерами, і нехтування подібних проблем може значно погіршити стан прогнозування співробітництва між ними. Вплив Азіатської кризи на Європейський Союз не можна перебільшити, оскільки час розвитку подій у Азії точно співпав з процесами формування Європейського валютного союзу та створення Європейського Центрального банку. Отже, майже кожен крок, зроблений в рамках ЄС так чи інакше робився з огляду на Азіатські події. Таким чином, тема вивчення економічної та фінансової сутності Азіатської кризи та її впливу на Європейський валютний союз є дуже актуальною. Важливим є досвід регулювання кризових процесів та узгодження регіональної фінансової політики з ситуацією на світовому ринку. Незважаючи на те, що найважливіші аспекти цього питання знайшли своє відображення у сучасних дослідженнях вчених, проблеми впливу локальних фінансових криз на формування регіональних валютних систем залишаються недостатньо висвітленими. Методологічним інструментарієм цієї роботи є як використання емпіричних даних, так і теоретичні розробки. Автор працював з матеріалами таких організацій, як ОЕСР, ЄС, АСЕАН, МВФ та інших спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй, в яких викладені статистичні висновки та узагальнення. Серед монографій слід виділити розробки Гольдштейна Морріса “Азіатська фінансова криза: причини, наслідки та висновки” та ”Глобальні економічні наслідки девальвації валют країн Азії” та Джорджа Сороса “Криза світового капіталізму”. Моделі вищезазначених дослідників вивчають виникнення криз систематично та з врахуванням численних параметрів. Вагомий внесок у вивчення згаданих кризових явищ також зробили такі вчені-економісти як Р. Мандел, Барбара Дрейс Лампен, Майкл Грехем, Джон Наісбіт, М.Ф. Монтес, С. Гріфіт-Джоунс, Брюс Гейл, Річард Кіркленд, Лім Ма Хуі, Крістофер Лінгл, Лао Зонг та Махуцкі Рілдігер. 14 серпня 2009
Перехід України до ринкової економіки потребує створення нових і удосконалення існуючих економічних механізмів функціонування ринку сільськогосподарської продукції з метою збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції, впровадження ефективних форм господарювання та управління виробництвом, активізації підприємництва. Для цього потрібні глибокі науково-аналітичні дослідження ринку сільськогосподарської продукції і вирішення комплексу теоретичних, методологічних, методичних аспектів ефективного функціонування економічних механізмів. Ці проблеми набули особливої ваги у селекційно-племінному підкомплексі, який у найближчі роки повинен забезпечити збалансований випуск конкурентоспроможної продукції тваринництва за рахунок підвищення продуктивності тварин та здешевлення її виробництва. Вирішення проблем конкурентоспроможності тваринницької продукції, як пріоритетне завдання, передбачає виявлення резервів та обгрунтування шляхів підвищення економічної ефективності селекційно-племінного підкомплексу на основі системного аналізу та економічної оцінки генетичного потенціалу тварин, опрацювання і освоєння ресурсо- та енергозберігаючих технологій селекції у тваринництві. Питання удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку селекційно-племінної продукції великої рогатої худоби надзвичайно складні та актуальні. Значний вклад у розвиток селекції внесли такі відомі вчені і практики, як М.В. Зубець, В.П. Буркат, Г.О. Богданов, Ю.Ф. Мельник та інші. Проблемами розвитку економічного механізму ринку селекційно-племінної продукції займались вчені-економісти О.М. Шпичак, О.П. Арсеньєва, П.І. Шаран, Й.З. Сірацький, В.Н. Зимовець, Н.В. Сеперович, Ф.Ф. Ейснер, С.І. Кутіков та інші дослідники. Однак на сучасному етапі формування ринкових відносин як методичний, так і прикладний спектр проблем щодо ефективного функціонування економічного механізму ринку селекційно-племінної продукції тваринництва вивчений недостатньо. Це стосується, зокрема, питань формування витрат виробництва, ціноутворення на селекційно-племінну продукцію великої рогатої худоби, визначення пропозиції і структури попиту на цю продукцію в процесі трансформації форм власності та господарювання. Висока актуальність проблем зумовила вибір теми і напрями дисертаційного дослідження. Зв‘язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами. 14 серпня 2009
Після проголошення незалежності Україна стала на шлях розвитку ринкової економіки, розпочала реформу відносин власності в усіх галузях народного господарства, включаючи і сільськогосподарське виробництво. Головним завданням аграрної реформи є здійснення соціально-економічного перетворення одержавленої колгоспно-радгоспної системи господарювання як складової частини централізованої економіки та адміністративно-командної системи управління у демократичну кооперативно-фермерську систему господарювання. На жаль, важка соціально-економічна криза, яка вразила практично всі галузі народного господарства, не дозволяє успішно проводити аграрну реформу, спотворює її наслідки, знаходить свій вияв у різкому зниженні ефективності сільськогосподарського виробництва. Знижуються обсяги виробництва сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. Разом із скороченням платоспроможного попиту населення ці процеси спричинили зменшення середньодушового споживання продуктів харчування до критичної межі. В країні існує реальна загроза втрати продовольчої незалежності. Така ситуація вимагає глибокого, комплексного аналізу результатів господарської діяльності агроформувань і розвитку соціальної сфери, оскільки вони знаходяться в тісній взаємозалежності, та обгрунтування перспектив їх подальшого розвитку. Питанням аграрних реформувань, становленню і розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві присвячено чимало наукових праць вітчизняних економістів-аграрників, зокрема П.С.Березівського, В.Г.Галанця, М.В.Гладія, П.М.Гарасима, І.Г.Костирка, І.І.Лукінова, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, Г.В.Черевка, В.В.Юрчишина і багатьох інших. Значний вклад у вивчення соціальної сфери села внесли Ф.П.Богиня, О.А.Бугуцький, О.А.Біттер, М.К.Орлатий, Б.В.Островський, Р.І.Тринько, Й.С.Пасхавер, І.В.Прокопа, К.В.Прокопишак, М.О.Шепотько, Т.В.Швець, К.І.Якуба та інші. Вони зробили значний внесок у теоретичне обгрунтування і практичне вирішення проблем економічного і соціального розвитку українського села. Але з точки зору врахування регіональних особливостей, взаємозв’язку і взаємозалежності економічного і соціального розвитку тут залишається ще широке поле для дослідження. Без вирішення соціальних проблем сьогодні не можна припинити спад виробництва, а без відновлення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва не можна вирішити соціальні проблеми. Це й обумовлоє актуальність і вибір теми дисертаційного дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексного плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету на 1996-2000 роки, зокрема теми “Реформування виробничих відносин і системи управління в агроформуваннях нового типу при переході до ринку” (номер державної реєстрації 0193U029518), яку виконує кафедра менеджменту і права. Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування основних шляхів подальшого економічного і соціального розвитку сільської місцевості Львівської області. 14 серпня 2009
Однією з головних причин кризового стану АПК України є нехтування фінансовими чинниками ринкового середовища: відсутність механізмів забезпечення еквівалентності обміну, паритету цін, оптимізації фінансових ресурсів товаровиробників, оподаткування та страхування ринкових суб’єктів з врахуванням специфіки галузей, доходів аграрних товаровиробників, що призвело до порушення ритмічності та скорочення обсягів капітальних вкладень, темпів оновлення та зниження ефективності діючого виробничо-технічного потенціалу. У 1990р. в АПК України було спрямовано 34% загального обсягу капітальних вкладень, в т.ч. в сільське господарство – 21,3%, а у 1997р. – лише 19,4%, в т.ч. в сільське господарство – 7%. У 1990р. аграрними підприємствами Полтавської області освоєно 316,7 млн. грн. капітальних вкладень, а у 1998р. – 56,0 млн. грн. (17,7%). Крім того, у 1985-1998рр. знизились: фондовіддача – на 69,5% і склала 0,18, рівень рентабельності – на 41,3п. і став від’ємним (-27,1%). Механізм інвестиційного процесу в умовах ринкових відносин принципово відрізняється від традиційного в умовах адміністративної економіки: державна система розподілу ресурсів поступається механізму переливу капіталу залежно від попиту і пропозиції, що якісно змінює структуру та джерела капітальних вкладень. У зв’язку з цим актуального народногосподарського значення набуває проблема пошуку додаткових джерел залучення та підвищення економічної ефективності капітальних вкладень як ключова у пожвавленні економіки. У роботах вітчизняних та зарубіжних вчених Л.І.Бровко, Л.Гітмана, О.М.Голованова, В.В.Гришко, Б.В.Губського, М.Я.Дем’яненко, І.Й.Дороша, Б.Койлі, Ю.О.Кудрі, І.І.Лукінова, Г.М.Підлісецького, В.М.Рабштини, В.В.Радченка, Т.Райса, І.І.Сталєва, Е.І.Чигринова та інших, висвітлено низку концептуальних положень загального підвищення ефективності капітальних вкладень. Проте, окремі питання вимагають детального опрацювання з урахуванням ринкових змін в економіці. Так, за сучасного стану вкрай недостатніх капітальних вкладень в агропромислове виробництво, важливішим завданням є пошук додаткових джерел їх фінансування та системне використання з метою удосконалення матеріально-технічної бази, технології і організації виробництва, обгрунтування шляхів досягнення його конкурентоздатності. Актуальність проблеми, її теоретичне та практичне значення обумовили необхідність здійснення даного дослідження, визначили тему дисертації. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з тематичним планом кафедри економіки та маркетингу Полтавського державного сільськогосподарського інституту, як складової частини досліджень з проблеми “Організаційно-економічні аспекти забезпечення конкурентоспроможності АПК шляхом ресурсо- та енергозбереження”. 14 серпня 2009
Йемен займає дуже вигідне положення на перетинанні морських і повітряних перевезень світового значення. Його територія омивається Аравійським і Червоним морями, Аденською затокою. Довжина берегової лінії складає 2500 км. На території республіки 115 островів. Прибережні води винятково багаті рибою і морепродуктами, що дозволяє збільшити їх виловлювання. Рибна продукція користується великим попитом у населення, особливо південної частини країни. Місткість внутрішнього ринку рибопродуктів дуже значна, оцінюється в сотні тисяч тонн і мільярди йеменських ріалів. Значна частина риби і морепродуктів постачається на експорт і є важливою статтею надходження валютних засобів. Проте великі потенційні можливості видобутку, переробки й експорту риби і морепродуктів використовуються вкрай недостатньо. Низький рівень технічного оснащення і неузгодженність в організації рибного лову дозволяють виловлювати усього 27% наявних запасів. Промислова переробка риби і морепродуктів знаходиться в критичному стані, має стійку тенденцію до зниження обсягу виробництва і гостру потребу в інвестиціях, які усередині країни вишукати практично неможливо. Вихід із глибокої економічної кризи можливий на основі науково-розробленої стратегії розвитку виробництва і збуту рибних товарів у довгостроковій перспективі. Необхідні маркетингові дослідження, пошук і об'єктивна оцінка можливих варіантів, вибір і обгрунтування оптимальних шляхів розвитку виробництва і збуту рибної продукції Йемену. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість і обумовили вибір теми дисертації. Питання методології маркетингу знайшли відбиток у працях Балабанової Л.В., Білопольського Н.Г., Благоєва В.П., Бревнова Г.И., Брітченко Г.І., Голубкова Е.П., Губерної Г.К., Діксона П.Р., Зав?ялової П.С., Котлера Ф., Ламбена Ж.Ж., Новикової О.Ф., Омелянович Л.О., Панкрухина А.П., Романова А.Н., Сороки І.В., Швальбе Х., Єванса Дж.Р. та інших вчених. Проте проблеми маркетингу риби і морепродуктів, їхнього попиту, пропозиції, цін, упаковування, формування стратегії на галузевому і державному рівні стосовно до Республіки Йемен раніше не розглядалися. Дана робота є однією з перших спроб наукового підходу до проблем формування маркетингової стратегії риби і морепродуктів у Республіці Йемен. Актуальність проблеми, її теоретична і практична значимість обумовили вибір теми дисертації. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі. Тема дисертації затверджена вченою радою ДонДУЕТ 27.02.1997 р. (Протокол № 8). Деякі положення і розробки дисертації використані при виконанні держбюджетних тим: Г-96-3 “Дослідження шляхів розвитку роздрібної торгівлі з урахуванням умов перехідної економіки” і Д-99-5 “Основні напрямки розвитку оптової торгівлі в умовах ринкової економіки”. Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка маркетингової стратегії розвитку виробництва і збуту рибних товарів, висновків і рекомендацій, щодо її реалізації в умовах нестабільної економіки. Виходячи з зазначеної мети в дисертаційній роботі поставлені і вирішені такі задачі: дослідження наукових підходів до формування і розвитку маркетингу і його стратегії; проведення аналізу споживчої цінності рибних товарів і формулювання вимог до їх упаковування; обгрунтування стратегічної ролі ціни в комплексі маркетингу рибних товарів; аналіз макроекономічних умов формування і розвитку ринку рибних товарів Йемену; дослідження попиту і пропозиції рибних товарів у Республіці Йемен, визначення їх частки в загальному обсязі споживання харчових продуктів; розрахування довгострокових прогнозів кон'юнктури ринку рибних товарів Йемену, інвестицій у їх видобуток і переробку; проведення аналізу можливостей і проблем очікуваних змін макросередовища Йемену; розробка концепції пріоритетного розвитку виробництва і збуту рибних товарів Йемену; розробка маркетингової стратегії підприємства по переробці і реалізації рибних товарів. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що подана дисертаційна робота є однією з перших спроб формування маркетингової стратегії рибних товарів в умовах кризового стана економіки Йемену. Наукова новизна результатів, отриманих безпосередньо автором дисертації, полягає у наступному: сформульовано й обгрунтовано авторське визначення ринку. У цьому визначенні, у відміну від інших авторів, звернена увага на системність відношень обміну між суб'єктами ринку і головними механізмами, що формують ці відношення, - попит, пропозицію, ціну і конкуренцію; уточнено наукове поняття маркетингу, що відрізняється від відомих понять тим, що в ньому зроблений акцент на тріаду маркетингу (політику, стратегію і тактику) як головне його призначення, де політика формує довгострокові цілі, стратегія визначає пріоритети і методи їх досягнення, а тактика дозволяє спроектувати комплекс засобів, що забезпечують їх практичну реалізацію; обгрунтовано необхідність і роль комплексу маркетингу рибних товарів. З маркетингових позицій розкрита харчова цінність рибних товарів, чинники, що впливають на їх упаковування; узагальнений досвід оформлення й упаковування товарів розвитих країн; сформульовані вимоги до упаковування й оформлення рибопродуктів; визначена стратегічна роль ціни на них; визначено тенденції, можливі варіанти, прогностичні моделі і розрахункові показники прибутків населення, споживання рибних товарів, місткості внутрішнього ринку і можливого експорту, вилову, переробки, цін і інвестицій у розвиток рибної промисловості Йемену на тривалу перспективу; виходячи з тенденцій і прогнозів розвитку потреб внутрішнього ринку і можливого експорту рибних товарів, запропоновані й апробовані методи розрахунку необхідного обсягу вилову і переробки риби і морепродуктів, а також необхідних інвестицій у їх видобуток і відтворення; на основі проведених прогнозів і аналізу можливих змін макросередовища розроблено й обгрунтовано концепцію пріоритетного розвитку виробництва і збуту рибних товарів Йемену і рекомендації її практичного здійснення в довгостроковому періоді; розроблено маркетингову стратегію розвитку підприємства з переробки і реалізації рибних товарів і виходу його з кризи. Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного аналізу і прогностичних розрахунків прибутків населення, споживання, місткості внутрішнього ринку, можливого експорту, вилову і переробки риби, цін і інвестицій, а також запропонована концепція пріоритетного розвитку виробництва і збуту рибних товарів Йемену можуть бути використані керівними органами управління країни при складанні планів соціально-економічного розвитку Республіки Йемен, а також у процесі реформування рибної промисловості. Розроблена маркетингова стратегія підприємства по виробництву і широкому проникненню на ринок рибних товарів може бути використана підприємствами цього профілю в Україні і Йемені в процесі стратегічного і тактичного планування їх діяльності. 14 серпня 2009
Продовольче забезпечення – одне з приоритетних завдань державної політики в усіх країнах. Воно залежить від ефективності функціонування виробничих галузей продовольчого комплексу країни, в тому числі харчової промисловості, оскільки саме за її рахунок на 80-85% формуються продовольчі фонди та створюються стратегічні запаси продовольства в країні. Від обсягів виробництва продуктів харчування, їх асортименту, якості та ціни залежить не лише рівень життя населення, але й його фізичне виживання. Тому не випадково в стратегії економічної та соціальної політики України на 2000-2004 рр. наголошується на необхідності забезпечення приоритетного розвитку харчової промисловості. Вирішення зазначених завдань в умовах переходу економіки України до ринкових відносин вимагає формування нового механізму господарювання. Цей механізм повинен забезпечити необхідний рівень виробництва продукції харчової промисловості, поєднати інтереси суспільства і окремої особи. Завданням сучасного господарського механізму підприємств харчової промисловості є не лише забезпечення зростання виробництва в галузі, але й прискорення розвитку економіки країни та виведення її з глибокої кризи. Ці проблеми є актуальними як в теоретичному, так і в практичному розумінні. Дослідження форм господарювання, власності і складових господарського механізму - традиційна проблема економічної науки. Питання формування ефективного механізму суспільної координації та господарювання розглядалося у роботах багатьох попередніх і сучасних провідних вчених-економістів (Гоббс Т., Сміт А., Курно О., Селігман Б., Кондратьєв К., Чаянов А., Богданов А., Тихонов В., Осипов Ю., Чухно А., Єщенко П., Палкін Ю., Борщевський П., Заїнчковський А. та інші). Сучасні публікації висвітлюють проблему формування нового господарського механізму в загальному плані стосовно макроекономіки. Проте сьогодні набуває важливого значення вирішення цієї проблеми безпосередньо на рівні галузі, підгалузі і окремих підприємств, з урахуванням специфічних особливостей їх господарських механізмів. Зокрема, на підприємствах харчової промисловості це питання ще не знайшло свого комплексного вирішення. Отже, актуальність дисертаційного дослідження визначається нагальною потребою формування науково обгрунтованого господарського механізму підприємств харчової промисловості з метою виходу галузі з економічної кризи та продовольчого забезпечення країни. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною програми науково-дослідних робіт Українського державного університету харчових технологій з тем: ”Формування фінансово-кредитного механізму в умовах переходу харчової промисловості до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198V002126) та “Удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційних процесів у харчовій промисловості (на прикладі підприємств кондитерської і пивобезалкогольної галузей)” (номер державної реєстрації 0199V003934). Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне наукове та практичне розв’язання проблем формування господарського механізму підприємств харчової промисловості в сучасних умовах та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення його складових. Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні завдання: проведено дослідження і аналіз об’єктивних економічних процесів і явищ, що мають місце в перехідній економіці України і, враховуючи одержані результати, узагальнено та поглиблено науково-теоретичні засади формування господарського механізму підприємств; визначено методологічні підходи до формування господарського механізму з позиції його складових; поглиблено теоретичне розуміння фінансового механізму підприємств як важливої складової господарського механізму; досліджено механізм економічного регулювання середовища функціонування підприємств в Україні; виконано аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємств харчової промисловості; оцінено передумови формування господарського механізму підприємств харчової промисловості в цілому та особливості становлення окремих його складових; розроблено пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення складових господарського механізму підприємств харчової промисловості. 14 серпня 2009
Управління попитом у торговельних підприємствах України, яке в значному ступені засноване на суб’єктивному підході, не є ефективним, тому що до теперішнього часу не вирішені проблеми методичного забезпечення аналізу попиту; інформаційного забезпечення вивчення і прогнозування попиту; організаційного і кадрового забезпечення. Ситуація, що склалася в торговельних підприємствах, обумовлює необхідність якісно нового рівня розвитку теорії управління попитом, проведення та використання досліджень у практиці комерційної роботи, створення оптимального механізму управління попитом в усіх сферах діяльності, в тому числі в торгівлі. Питання інформаційного забезпечення процесу вивчення та прогнозування попиту, здійснення маркетингових досліджень розглядались у роботах закордонних та вітчизняних вчених: Архіпова В.К., Балабанової Л.В., Баранової Л.Я., Бочіна Л.А., Брітченко Г.І., Ведіщева А.Н., Воронова А.Н., Горелова И.С., Крутикова Ф.А., Кривенко Н.А., Корзенева Ю.И., Ламбена Ж., Моос А.Д. та ін. Між тим, деякі методологічні та практичні аспекти оптимізації управління попитом в умовах трансформації економіки практично залишаються невирішеними. Відсутність належної уваги до розробки та реалізації ефективної політики управління попитом, труднощі впровадження в практику роботи науково-обгрунтованих й апробованих форм і методів управління попитом, може негативно відбитися на результатах діяльності підприємств, на проведенні економічних реформ, що вимагає в першу чергу перебудови управління й організації роботи в галузі оптимізації управління попитом. Актуальність проблеми, її теоретичне та практичне значення обумовили вибір теми дослідження, його ціль і зміст. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Концепції розвитку внутрішньої торгівлі України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1449, і відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського згідно з держбюджетною темою № Г-96-3 “Дослідження шляхів розвитку роздрібної торгівлі з урахуванням умов перехідної економіки”, госпдоговірними темами кафедри маркетингового менеджменту “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо управління збутовою діяльністю в умовах маркетингової орієнтаціі підприємств” - № держреєстрації 0300V000877 (договір з ТЗП № 1 від 25.12. 1998 р.), №673/99 “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо використання маркетингової інформації для обгрунтування управлінських рішень” (договір з АТЗТ “Факторія” від 26.11. 1998 р.), №676/99 “Розробка науково-методичних рекомендацій щодо впровадження та використання комплексу маркетингу в управлінні підприємством” (договір з АТВТ “Допомога” від 09.12.1998). Тему дисертації було затверджено вченою радою ДонДУЕТ 28.05.1998 (протокол №10). Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка регіональної комплексної системи управління попитом, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення методів вивчення і прогнозування попиту. Для досягнення мети в роботі проведено комплексний аналіз процесу управління попитом у торговельних підприємствах України, виявлено проблеми інформаційного забезпечення вивчення і прогнозування попиту. 21 липня 2009
Виробнича потужність шахт і розрізів України на початок 90-х років складала 192,8 млн.т рядового вугілля на рік. Проте скорочення обсягів капітальних вкладень у розвиток галузі призвело до випередження вибуття виробничих потужностей над запро-вадженням, а також зниженню виробничого потенціалу шахт, що залишаються в експлуатації. Ви-робничі потужності шахт і розрізів на початок 1998 року склали 115,2 млн.т на рік, а фактичний ви-добуток вугілля у 1998 році - 76,2 млн.т проти 164,8 млн.т у 1990 році. Річний випуск готової вугі-льної продукції складає біля 60 млн.т. Потреби народного господарства України у вугільній продук-ції власного виробництва не задовольняються, спостерігається перевищення імпорту вугілля над експортом. 21 липня 2009
Незважаючи на наявність високого промислового науково-технічного і кадрового потенціалу, економіка України знаходиться в глибокій кризі. Швидкість відновлення економічних процесів залежить від того, наскільки оперативно менеджери підприємств навчаться вводити в дію нові, адекватні ринковій економіці, резерви підвищення трудової віддачі керованих ними колективів. Складність вирішення цієї задачі визначається тим, що з переходом до ринку докорінно змінюється система цінностей і мотивацій людини. Незважаючи на критичний стан економіки, вітчизняні керівники підприємств відчувають обмеженість парадигми менеджменту, орієнтованої на “економічну людину”, недоліки формальної моделі управління підприємством, що базується на адміністративних та економічних методах. Досвід розвинених країн показує, що в ринковій економіці водночас із заміщенням простої праці більш кваліфікованою формальна модель управління підприємством замінюється на неформальну, що базується на мікрокультурі підприємства, орієнтована на “соціальну людину” та значною мірою використовує соціально-психологічні методи. 21 липня 2009
Сучасний етап реформування та оновлення українського суспільства з його непослідовними та нерішучими кроками входження в ринкове середовище характеризується макроекономічною кризою, спадом виробництва, офіційним та прихованим безробіттям, значним погіршенням рівня життя населення держави та її окремих регіонів. Кризова соціально-економічна ситуація в країні кардинально змінює умови відтворення і функціонування людини. Це проявляється в погіршенні медико-демографічних параметрів трудового потенціалу, активізації процесів трудової міграції, безповоротній втраті освітнього та професійно-кваліфікаційного, мотиваційого потенціалів, у широкому розповсюдженні маргіналізація населення. В цих умовах постановка та вирішення проблеми підвищення ефективності використання трудового потенціалу потребує глибоких змін у формах і методах управління та використання ним на державному та регіональному рівнях. Різні аспекти досліджуваних питань широко відображені в працях вітчизняних учених: Д.Богині, С.Бандури, О.Бугуцького, О.Власюка, М.Долішнього, С.Злупка, Ю.Краснова, С.Копчака, Е.Лібанової, І.Лукінова, С.Вовканича, В.Мікловди, В.Онікієнка, С.Писаренко, С.Пирожкова, М.Пітюлича, Н.Тітової, М.Романюка, О.Хомри, В.Стешенко, М.Шаленко, Л.Шепотько, К.Якуби та інших. Концепція використання трудового потенціалу в Україні в певній мірі окреслена законодавчими актами, обгрунтована в низці указів Президента, зокрема, "Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року". Однак на рівні регіону соціально-економічні аспекти підвищення ефективності використання трудового потенціалу потребують комплексного дослідження. Особливо це актуально для Чернівецької області, де регіональні особливості використання трудового потенціалу проявляються через призму складної взаємодії соціально-демографічних, соціально-економічних, етнічних, природних, історичних та інших умов. В умовах поглиблення соціально-економічної кризи реальним шляхом підвищення ефективності використання трудового потенціалу регіону має стати збалансоване функціонування його господарського комплексу з урахуванням специфіки соціально-демографічного, економічного, природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого, екологічного потенціалів. Актуальність і наукова значущість комплексу проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об'єкт, мету і конкретні завдання дослідження. ФОРМУВАННЯ ЧИННИКIВ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛIЗАЦIЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦIАЛУ ВУГЛЕВИДОБУВНИХ ПIДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
21 липня 2009
Зовнішньоекономічні зв'язки сучасної держави є складовою частиною всесвітнього господарства, у зв'язку з цим зовнішньоекономічний сектор національних економік може розглядатися як своєрідний індикатор, що показує ступінь залучення країни у всесвітній поділ праці, а також відбиває рівень економічного розвитку, окремо узятого народногосподарського комплексу. Саме тому зовнішньоекономічним зв'язкам України належить велика роль у перетворенні нашої економіки, переході її до ринкових відносин, інтегруванні у світове господарство з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Вони являють собою самостійний чинник економічного зростання, модернізації, інтенсифікації використання виробничого потенціалу і найважливішої складової поповнення державного бюджету. ФОРМУВАННЯ ЧИННИКIВ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛIЗАЦIЇ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦIАЛУ ВУГЛЕВИДОБУВНИХ ПIДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
21 липня 2009
Зовнішньоекономічні зв'язки сучасної держави є складовою частиною всесвітнього господарства, у зв'язку з цим зовнішньоекономічний сектор національних економік може розглядатися як своєрідний індикатор, що показує ступінь залучення країни у всесвітній поділ праці, а також відбиває рівень економічного розвитку, окремо узятого народногосподарського комплексу. Саме тому зовнішньоекономічним зв'язкам України належить велика роль у перетворенні нашої економіки, переході її до ринкових відносин, інтегруванні у світове господарство з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці. Вони являють собою самостійний чинник економічного зростання, модернізації, інтенсифікації використання виробничого потенціалу і найважливішої складової поповнення державного бюджету. 21 липня 2009
Одним з основних завдань реформування національної економіки України є активізація інвестиційної діяльності та формування її нового організаційно-економічного механізму, що має відповідати вимогам подолання кризи й оздоровлення економіки, лібералізації умов роботи підприємств в умовах ринку. Саме активізація інвестиційного процесу є головною складовою економічних вимог, які покликані визначити реальні зрушення в структурі економіки країни, прискорити перехід економіки на якісно новий рівень індустріального розвитку й інтенсивний тип відтворення, підвищити якість вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку. Необхідність у нових підходах до інвестиційних процесів назріла також у зв’язку з тим, що ринкова організація економічної діяльності означає вільний розподіл інвестицій із властивим йому міжрегіональним і міжгалузевим переливанням капіталу. В інвестиційній сфері відбулося значне розширення кола її учасників. Якщо раніше в інвестиційній сфері брали участь держава, підприємства і банки, то зараз тут з’явились принципово нові учасники: страхові, інвестиційні, фінансові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди, концерни, консорціуми, промислово-фінансові групи. 21 липня 2009
Після проголошення незалежності Україна вступила в епоху реформ. Головним фактором успішного здійснення всіх змін у суспільстві є створення ринкового середовища функціонування підприємств і економіки країни в цілому. Однак не можливо при цьому розраховувати на успішний характер реформ, якщо не приділяти належної уваги питанням управління соціально-економічними процесами, розробці механізмів адаптації економіки як усієї країни, так і її регіонів до нових умов господарювання. DNN.SU Дослідження новоі науки |
Користувач
Популярне
Партнеры
Лічильники
|
Просмотров:
Автор: 
Восстановление пароля